Breaking News
Home / Истории / Ми змусили сина одружитися на дівчині, яка чекала від нього дитину, але пізно зрозуміли, що позбавили його щастя.

Ми змусили сина одружитися на дівчині, яка чекала від нього дитину, але пізно зрозуміли, що позбавили його щастя.


Одного разу ми дізналися, що знайома сина, Аня, від нього ваrітна. А син все повторював, що не збирається одружуватися на ній. Те, що вона чекала на його дитину не грало ніякої ролі. – Так, я не заперечую, що дитина моя. Ми з нею пару разів повеселилися, але я її не люблю. Я не змушував, вона сама висловила ініціативу. До того ж вона збрехала мені, сказала, що все під контролем, все буде безпечно. А зараз каже, що ваrітна. Ні, не думайте, що я відмовляюся від своєї дитини. Я буду допомагати з дитиною, але одружуватися з нею не хочу, не люблю я її. Але у нас з чоловіком була інша позиція. Ми натиснули на сина, говорили йому: «який ти чоловік після цього? Любиш ковзати, люби і саночки возити». Все ж ми зіграли весілля, все підготували самі, без участі сина. На весіллі він був темніший за хмару. Ми з чоловіком всіляко смикали його, щоб не осоромитися перед гостями.

Ну хоча б посміхнися, Господи. Він натягував на себе фальшиву посмішку. Весілля пройшло більш-менш вдало. Ми з чоловіком вирішили, що молодята повинні жити окремо, наодинці, щоб серце сина розтануло. Поселили їх у бабусиній квартирі і стали вони жити. Невістка наша виявилася господарською дівчиною. У них завжди прибрано, ідеальна чистота. І готує вона смачно і різноманітно. Вона вихована, до мене і до свекра ставиться з повагою, завжди пригощає нас чаєм і тістечками. Загалом, нам з нею пощастило. А от син не прийняв нашої думки. Він почав після роботи приходити до нас і просто лежати, лише б не йти додому. – Син, Аня, напевно, накрила на стіл і чекає тебе з роботи? Що ж ти не йдеш додому?

Я ж казав, що її не люблю. Навіщо ви змусили мене одружитися на ній, поясніть мені? Я ж казав, свою дитину не кину. Я б допоміг Ані з дитиною, забрав би до себе, але їй ніколи не стати моєю дружиною. Вона мені не потрібна. У нас навіть спільних тем для розмови немає. – Синку, потерпи ще трошки. Стерпиться, злюбиться. – Не хочу терпіти, мам. Я хочу жити і любити. Я завжди мріяв після роботи летіти додому, а не вигадувати причини, щоб туди не повертатися. Ми з чоловіком подивилися в очі один одного. Напевно, ми помилилися. Ми завжди хотіли для сина щастя, але самі завадили йому.

About admin

Check Also

Якось я повернулася додому, а сестри там не було, не було її речей. І лише через час я отримала від неї звістку.

Скільки часу я знаю свою сестру, а я її знаю від самого народження, вона завжди …

Leave a Reply

Your email address will not be published.