Мене практично з пелюшок виховував дід. Мама з татом від мене відмовилися. Вони не планували заводити дітей, ваrітність була несподіваною і небажаною, коли виявилася, було вже пізно, нічого не можна було вдіяти. Якби не дід, мене відправили б в дитячий будиноk, іншим родичам не було до мене ніякого діла, всі були зайняті своїми справами. Жив дід один.
Вчинок свого сина і невістки він не схвалив і категорично відмовився потім з ними спілкуватися. Дідусь непогано заробляв. Зі мною залишалася няня, коли він був на роботі. Але взагалі дід проводив зі мною весь свій вільний час. Я не відчувала браку уваги, хоча і росла без батьків. Дід мене дуже любив. Він мене часто балував, влаштовував сюрпризи. Він був для мене не тільки батьком, а й другом. Я ділилася з ним всіма своїми переживаннями і проблемами. Дідусь мене дуже підтримував у навчанні, завдяки його підтримці я вступила до університету і закінчила його з відзнакою.
Потім знайшла хорошу роботу. Невдовзі мені запропонували працювати у філії нашої фірми, яка знаходиться в Америці. Це могло спровокувати різкий кар’єрний ріст. Я поїхала неохоче, адже довелося залишити дідуся. Але у мене був твердий намір забрати його до себе, як тільки влаштуюся. В Америці я вдало вийшла заміж. Мій чоловік дуже заможний. Дідусь зараз живе з нами. Нещодавно зі мною намагалися зв’язатися батьки. Їм потрібні були гроші, але я не захотіла їх слухати. Вони мені ніхто.