Сталося так, що колишній чоловік запропонував мені няньчитися з його дочкою від коханки. І я погодилася, адже це був мій єдиний шанс.

Самотність змушує думати про всякі речі, які тебе раніше не цікавили. Раптом ти усвідомлюєш, як багато втратила і що нічого вже не повернеш. Я втратила чоловіка, ще й надію стати матір’ю. Рік тому чоловік пішов від мене до іншої жінки. На моє запитання – чи нова жінка красивіша за мене? – Він відповів позитивно, сказав, що по вуха закохався, що поважає мене, але не може жити поруч із некоханою людиною. Я відпустила його без сkандалів та криків, і лише за кілька днів усвідомила, що в мене більше немає сім’ї, я залишилася зовсім одна. Але мені вдалося подолати всі проблеми, вийти з депресії.

Правда, я плакала ночами, але не через відхід чоловіка, а лише від самотності. Я не уявляла поряд іншого чоловіка, загалом і не намагалася знайти його. І ось за п’ять місяців дзвонить колишній чоловік, з гарними новинами: у нього народилася дочка. Значить, він пішов від мене, бо коханка була вагітна. Я привітала його і спитала, навіщо дзвонить мені. -Пам’ятаєш, ти не хотіла дітей. А я ось нарешті став татом, – сказав колишній чоловік. Я з ввічливості запропонувала зателефонувати мені, якщо щось знадобиться і поклала слухавку.

За кілька місяців дзвонить колишній, нагадує про мою пропозицію допомогти йому і просить посидіти з дочкою на дві години. Я погодилася та поїхала до них. У нього була ідеальна сім’я – дружина-красуня, дочка-янгол. Колишній був таким дбайливим батьком, що я замислилася: а що було б, якби тоді погодилася народити йому дітей; ми б не розлучилися? По дурниці я позбавила собе такої ідеальної родини. Зараз я так хочу дитину, але лише від колишнього чоловіка. Розумію, що звучить безглуздо, але інший мені не потрібен.