Breaking News
Home / Истории / Чоловік думав, що я поділяю його радість щодо онуків, але вони мені не рідні. І після одного випадку я більше не стала тер піти цей цирк.

Чоловік думав, що я поділяю його радість щодо онуків, але вони мені не рідні. І після одного випадку я більше не стала тер піти цей цирк.


Після першого чоловіка я довгі роки була одна, виховувала двох дітей, і ось коли вони стали самостійними та почали жити своїм життям, я зрозуміла, що настав час і мені стати щасливою. І ось я зустріла ідеального чоловіка. Він теж був роз лучений, із двома дорослими дітьми. Ми вирішили розписатись і жити разом. За п’ять років спільного життя ми жодного разу не посварилися, жили в любові та злагоді. Навіщо взагалі сваритися: ми дорослі, заможні люди, багато що встигли побачити в цьому житті, краще насолоджуватися життям на старості років, адже дітей ми виховали та виростили справжніми людьми.

Але ситуація змінилася після того, коли старша дочка чоловіка вийшла заміж та народила близнюків. Новоспечений дідусь стрибав від щастя, казав, що нічого не пошкодує для своїх онучок. Потім попросив мене поїхати з ним за подарунками для дівчаток, адже ми вже бабуся та дідусь. Я нагадала йому, що ново народжені мені не рідні онуки, і я взагалі я не бабуся. Для чужих людей я не зобов’язана нічого робити. Чоловік тоді сильно образився і кілька днів не розмовляв зі мною, але нарешті крига скресла. Я намагалася не втручатися в їхні сімейні справи, і тільки зрідка їздила в гості до дочки чоловіка, з ввічливості спілкувалася з дітьми, нічого більше. Але одного разу

дочка попросила батька один день посидіти з онуками, оскільки у неї були справи у іншому місті. А чоловік саме цього дня планував поїхати з друзями на дачу, тому попросив мене посидіти з онуками. Я відмовилася, нагадала, що вони не мої онуки, і запропонувала звернутися за допомогою до інших родичів. З чоловіком ми знову посварилися, його дочка та зять ненавидять мене. Але хіба я не права? Чому я маю любити чужих мені людей – досі не розумію…

About admin

Check Also

Якось я повернулася додому, а сестри там не було, не було її речей. І лише через час я отримала від неї звістку.

Скільки часу я знаю свою сестру, а я її знаю від самого народження, вона завжди …

Leave a Reply

Your email address will not be published.