Breaking News
Home / Истории / Ми з чоловіком душі не чаяли у наших дітях, зробили для них все можливе. Але тепер на старості років я сиджу одна і чекаю хоч одного дзвінка від них.

Ми з чоловіком душі не чаяли у наших дітях, зробили для них все можливе. Але тепер на старості років я сиджу одна і чекаю хоч одного дзвінка від них.


Я все своє життя присвятила дітям. Вийшла заміж на останньому курсі університету за чудового хлопця. Микола пристойно заробляв, тому я на роботу так і не вийшла. У нас в шлюбі народилися два сини і дочка. Завдяки старанням чоловіка, я мала можливість весь свій час присвятити дітям. Я всіляко намагалася розвивати їх і зробити так, щоб їхнє дитинство було щасливим і різноманітним. Чоловік мало часу проводив з дітьми, він займався забезпеченням сім’ї. Після роботи волів сидіти з газетою або біля телевізора. Чоловік купив двом синам квартири, відразу після того, як вони знайшли підробіток, сини переїхали.

Пізніше одружилися і завели дітей. Доньці чоловік теж планував купити квартиру, але не встиг, його серце підвело, завжди було слабким. В останні роки його життя у нього вже були проблеми з тиском. Тоді у мене почалися фінансові труднощі. Я влаштувалася вихователькою в дитячий садок. Платили небагато, але я і не скаржилася, жила скромно. Дочка жила зі мною. Вона тоді щойно закінчила інститут і з хлопцем зустрічалася. Незабаром він зробив їй пропозицію. Молоді стали жити у мене після розпису.

Але дочка дуже прагнула мати власний кут, тому якось запропонувала: -Мам, давай ти свою трикімнатну продаси, купиш собі однокімнатну, а гроші, що залишилися даси нам, щоб ми вирішили проблему з житлом. А то так нечесно, брати отримали квартири, а мені нічого не дісталося. Я погодилася з її міркуваннями. Шкода було продавати квартиру, з якою пов’язано так багато спогадів, але щастя дочки для мене важливіше. Донька з чоловіком трохи додали грошей і придбали двокімнатну. У мене троє дітей, п’ятеро онуків, але мене ніхто не відвідує. Іноді навіть на свята забувають дзвонити, щоб привітати.

About admin

Check Also

Якось я повернулася додому, а сестри там не було, не було її речей. І лише через час я отримала від неї звістку.

Скільки часу я знаю свою сестру, а я її знаю від самого народження, вона завжди …

Leave a Reply

Your email address will not be published.