Ірина вже давно ходить до психолоrа, потай від чоловіка. І завдяки цим походам вона нарешті зрозуміла, що стало цегляною стіною на її шляху до щастя. Точніше хто, а не що. А саме – її чоловік. А вся справа в тому, що всі свої 52 роки вона прожила сіренькою мишкою, не мала друзів, ніколи не виїжджала з країни, не бачила іншого світу, окрім чорно-білих кам’яних джунглів. Вийшла заміж вона за роботягу з заводу, не найкрасивішого, не найбагатшого, але непоганого.
Що в ньому безпосередньо привернула увагу – Ірина сама не знала, тому що вийшла заміж за нього вона під тиском батьків. Особливого кохання чи турботи від чоловіка вона не відчувала, навіть компліменти той робив Ірині дуже рідко, про подарунки вже й казати не варто. Ірина працювала з дому, онлайн дизайнером, але заробляла на рівні з чоловіком, який весь день орав на роботі. Дітей у пари ще не було, хоча правильніше «ще немає», адже у чоловіка проблеми зі здоров’ям.
І ось одного разу, втомившись від такого життя, Ірина подала на роз лучення, накопичила грошей на машину, купила собі собачку, і поїхала з країни. Вирішила вона мандрувати лише з собачкою. Вже через годину після офіційного розл учення телефон Ірини ро зривався від дзвінків матері та батька, які були не в собі від гніву через рішення доньки. А що Ірина? А вона просто змінила номер, і почала свою подорож, їздячи, куди очі дивляться. І лише тоді вона відчула себе кимось і побачила справжній, яскравий світ навколо себе.