Сім’я сиділа ввечері за столом та вечеряла. І тут маленький 5-річний Женя видає: -Мамо, а чому я зовсім не схожий на тата? -Ну як це не схожий, ви одне обличчя. -Ні, ось вихователька в садку сказала, що я не схожий. -Чого? Та як вона посміла? Я завтра влаштую їй сkандал. -Мамо, чому ти так розлютилася? -Не встрівай мені тут! – крикнула дружина.
Тут не витримав батьк . Він помітив, як дружина почервоніла і судорожно дивилася то на сина, то на чоловіка, щоб знайти хоч щось схоже. -Люба, а що ти так переживаєш? Якщо тобі нема щоприховувати, то ти б і сиділа спокійно. -Та тому що, як ця хамка дозволила таке про мого сина сказати? -Не забувай, він ще й мій син… чи ні? -Чого? І ти мені зараз не віриш, ти що хочеш сказати?! -Досить, – перервав на півслові чоловік.
Мамо, а як ти думаєш, що мені зробити, щоб бути як тато? -Що ти кажеш, я не розумію, – плачучи почала відповідати мати. -Так все ж дуже просто, – відповів їй син. -У сенсі, що просто? -Мені потрібен молоток та цвяхи. -Що ти із цим зібрався робити? – здивовано спитав батько. -Я в садку зламав випадково стільчик. Мені вихователька сказала: «Женя, чому ти так не схожий на свого батька? Ось він до нас приходив і всі стільчики лагодив, а ти ламаєш». Тому мені дуже потрібен молоток і цвяхи, щоб я став як тато. Після цього батько голосно сміявся, а мати істер ично плаkала. Женя нічого не розумів