Дружина вмовила мене та відправила на заробітки. Але тільки після повернення я усвідомив, що в неї були зовсім інші плани.

Сам я із бідної родини. Коли закінчив технічний коледж, то влаштувався працювати у фабрику. Сил своїх не шкодував, але заробляв скромно. Потім одружився. Олена теж із звичайної родини. У нас у шлюбі з’явилися двоє дітей. Нині вони вже дорослі. Син переїхав до гуртожитку, коли власними зусиллями вступив до університету, а дочка школярка поки живе з нами, закінчує випускний клас. Я дуже сподіваюся, що життя моїх дітей буде краще. З роками я не став заробляти більше, а ось турботи додавалися.

Діти вже дорослі, їм потрібно допомогти якось улаштуватися у житті. Але грошей у нас зайвих не було. Ми просто намагалися зводити кінці з кінцями, та й у борги не влазити. Був страх, що потім розрахуватись не зможемо. Багато моїх друзів від безнадійності та безгрошів’я поїхали на заробітки до Польщі, звідти зазвичай поверталися, а непоганою сумою грошей. Зрештою, я й сам наважився поїхати. Робота була непроста, та й жив я в не найкращих умовах, харчувався бідно, економив на всьому, щоб привести якомога більше грошей.

Справа в тому, що ми з дружиною давно мріяли про ремонт, але не могли собі його дозволити. Коли я повернувся із великою сумою, дружина дуже зраділа. Але не мені, а грошам. Вона одразу взяла гроші і пішла закуповуватися шмотками та всякою всячиною. Вона поводилася непередбачливо, через її необдумані витрати ми не змогли дозволити собі ремонт. Тепер вона жене мене назад, сподобалося їй безліч грошей. А в мене таке почуття, що на мене їй начхати. Вона навіть не поцікавилася, як мені доводилося жити. Обр азлив