Коли чоловік попросив мене впустити знайому із села, я погодилася, адже ще не знала, що нас чекає попереду.

Довелося зробити так, як вони просять. У моєму житті з’явився хлопець і за місяць він переїхав жити до мене. За цей час я змогла відкласти трохи грошей та купити машину. Хлопець не працював, жив у моїй квартирі, їздив моєю машиною – казка, а не життя. Але таке життя нас обох влаштовувало. І ось одного разу коханий попросив на день пустити ночувати до нас знайому з села, мовляв, вона приїхала до нашого міста, не знає тут нікого, шукає житло. Одна ніч перетворилася на тиждень, але я не була проти.

Мені було шkода бідну дівчину із села. А вона раділа. Зі старої хатинки в селі до трикімнатного будинkу в центрі – як тут не радіти? Нарешті вона знайшла орендовану кімнату, з’їхала від нас, але часто приїжджала до нас, називала мене подругою, часто просила допомоги у мого хлопця: то у неї проблеми з ноутбуком, то вдома немає гарячої води.

Ми, як могли, допомагали їй. Якось знайома хлопця приїхала до нас додому, заявила, що вагітна від хлопця і попросила мені зібрати речі та валити з дому його коханого. Яким же було здивування коханки хлопця, коли вона дізналася, що і машина, і трикімнатна квартира в центрі міста належать не батькові майбутньої дитини, а мені. Я обох викинула на вулицю. Сподіваюся хоч зараз хлопець не сяде на шию вагітної жінки.