Соня коли її дочка ще була маленькою не звертала на неї багато уваги, хотіла швидко позб yтися дівчинки. Вона вже давно пенсіонерка і нещодавно для неї довелося викликали швидку. Вона вирішила попросити про допомогу дочку. Після її відповіді жінка почала пла kати.

Соня, коли її дочка ще була маленькою, не звертала на неї багато уваги, хотіла швидко позбу tися дівчинки. Вона вже давно пенсіонерка і нещодавно для неї довелося викликали швидку. Вона вирішила попросити про допомогу дочку. Після її відповіді, жінка почала пла kaти. Соня закінчила коледж, вийшла заміж і через два роки нар0 дила дочку. Дитину нар0 дила, тому що так належить, а не тому що мріяла стати матір’ю. До Соніної великої радості, молоко у неї пропало через тиждень після пол 0гів, тому необхідності у її присутності поруч з дочкою не було. Дівчина зіпхнула дочку на бабусю, а сама вийшла на роботу…

Через рік бабуся зах vоріла, за дитиною доглядати вже не могла. Соня і тут знайшла спосіб поз bутися власної дитини-віддала її в ясла. А в півтора року перевела дівчинку в дитсадок-п’ятиденку… Соня не виявляла ласки до своєї дитини. Годувала, поїла, одягала. Проте… Не заважай, не лізь, не приставай. Дівчинка пішла в школу, не вміючи ні писати, ні читати. Та й одягали дочку в чужі обноски. Однокласники називали Аню “опудалом”… Успішність у дівчинки була найнижчою в школі. Вчителі викликали Соню в школу, але у тієї не було ніякого бажання витрачати свій час на дрібниці. Пішов батько. Повернувся, провів з дочкою виховну роботу. Після цього двійок не було, але і четвірок теж… Після школи Соня влаштувала дочку на роботу на фабрику.

Там Аня познайомилася з Антоном і незабаром вийшла за нього заміж. Через два роки у молодих вже було два сини погодки. Фабрика виділила їм велику квартиру… До онуків Соня була так само байдужа, як і до дочки. Тільки на Дні Нар 0дження і на Новий рік давала дочки гроші: “Купи сама дітворі в подарунок що-небудь від мого імені”… Минуло багато років. Соня вже давно пенсіонерка і вдова. Швидку викликала сусідка. – Вам треба лягти в лі kарню. Збирайтеся, – сказала лікар швидкої. Соня набрала дочку: – Ганнуся, у мене опер pація намічається. Я продиктую, а ти запиши, що необхідно купити… – Ні. – почули всі навколо. – Ми сьогодні їдемо на море. Ми вже і квитки купили, і путівки взяли. Попроси сусідів. А нам ніколи. Сказавши це дочка відключила зв’язок…