Breaking News
Home / Истории / По поверненню додому я побачила незнайому дівчину біля моїх дверей. Побачивши мене вона встала і я побачила її великий живіт.

По поверненню додому я побачила незнайому дівчину біля моїх дверей. Побачивши мене вона встала і я побачила її великий живіт.


Чергування видалося важким. Поверталася я додому, ледве тримаючись на ногах. Підходжу до своїх дверей – а там дівчина, поруч з ним – валіза. Як тільки вона побачила мене – схопилася за величезний живіт і піднялася на ноги. – Тамара Андріївна? – Да… – Я вже думала, адресу наплутала. Я до вас… – А ти хто? – Я Софія. Я ваrітна від вашого сина. Ми мовчки стояли хвилин 5, а потім я схаменулася, і запросила її в будиноk. “Дивно, син давно на заробітках у столиці…” Софія пройшла на кухню, дістала з валізи купу цукерок і пиріжки. – Та присядь ти, відпочинь… Ти голодна? – Ні, тільки чаю поп’ю. – Слухай, сину казав, що ви розлучилися. А я дуже хотіла з тобою познайомитися. Ти повідомила його, що ваrітна? -Ні – Чому, він же скоро стане батьком… –

Щодо дитини все вже ясно. Та й син ваш вже з іншою дівчиною. – Стоп! Що значить “ясно”? – Я залишу його в полоrовому будинkу, відмовлюся від нього відразу після полоrів. Батьки, та й усе село, мені не зрозуміють і не пробачать. – Через це ти кинеш дитя напризволяще? Плюс до всього, у нього є бабуся, яка його не кине. – А як же ваш син? – Дорослий вже, повинен нести відповідальність. Софію була відмінною господинею. Допомагала мені у всьому. Незважаючи на великий термін, все одно моталася по магазинах, допомагаючи мені вибирати речі для малюка. Софію поклали в полоrовий будиноl. Я сиділа вдома і чекала звісток від лікарів, коли почула знайомий голос. -Привіт, мам. – Коля? Ти не попередив… – Це Юля, моя дівчина, познайомтеся. Поруч з моїм сином стояла молода блондина.

Голодні напевно? – Ні, ми перекусили в кафе. Через пару секунд Юля схопила свою сумку і вибігла з мого будинку. – Мамо, що це за дитяче ліжечко? – Ліжечко для твоєї дочки. – Ти в своєму розумі, мамо? Я розповіла синові все по порядку. Він довго ходив з боку в бік, а потім вирішив бігти в пологовий будиноk. Але я запевнила його, що зараз операція, його все одно не пустять, так що – попросила його допомогти мені докупити відсутні речі для малятка… Увечері того ж дня ми разом увійшли в палату. – Привіт, донечко, я т вій тато. На моєму обличчі була посмішка, а на очах Софії – сльози щастя…

About admin

Check Also

Якось я повернулася додому, а сестри там не було, не було її речей. І лише через час я отримала від неї звістку.

Скільки часу я знаю свою сестру, а я її знаю від самого народження, вона завжди …

Leave a Reply

Your email address will not be published.