Після довгих півроку відносин моя дівчина, Аня, вирішила переїхати жити до мене і стати моєю громадянською дружиною. На той момент я це сприйняв як просто виконання мрії, адже я її неймовірно сильно любив і життя з нею здавалася раєм для мене, так і моєму будинку жіноча рука зайвою не була б. У день переїзду з самого порога Аня увійшла в брудному взутті і пішла полежати на дивані, сказавши, щоб я заніс її сумки додому і дав їй чого-небудь попити.
Таке ставлення мені здалося досить нахабним, але я все скинув на її втому, але в майбутньому така поведінка стала повторюватися. Вона скрізь за собою смітила, не прибирала, залишала брудний посуд прямо на столі, сама вона різко набрала зайвих кілограмів, потім ще й ображалася, сердилася на мене, коли я її примхи не виконував, а коли я трохи підвищував голос відразу з себе пухнастого зайчика будувала, дзвонила подругам, які були її затятими защитницами від злого мене, скаржилася.
Я просто не міг вже те рпіти. Її саму і її свинське ставлення просто до всього, от і прийняв рішення в один день просто вигнати її з дому, адже я вже сам в своєму будинку відчував себе незваним гостем. Не можу повірити, що цю жінку я ще рік тому запрошував пожити зі мною, любив більше за життя і жахливо зрадів, дізнавшись про її рішення переїхати до мене.