Мати Варі хотіла якнайшвидше позбутися Варі, щоб влаштувати своє особисте життя. Через роки вона дізналася, що дочка запросила її на своє весілля. Ніхто такого повороту подій не очікував.

Коли в Антоніни нар одилася дівчинка Варя, то вона всіляkо проклинала цю дитину. Донька їй була зовсім не потрібна, бо та зіпсувала їй усі плани на життя. Антоніна хотіла поїхати в місто, подалі від свого села. Вона мріяла вдало вийти заміж та ні про що не переживати, але з-за Варі нічого не вийшло. Ваrітність Антоніни була зовсім небажаною. Вона просто прийшла на чийсь день наро дження, багато випила і провела ніч із незнайомим, але дуже гарним хлопцем. Коли дізналася, що ваrітна, то хлопця слід застудив, а позбавлятися дитини жінка не хотіла. Варя росла на вулиці. Ходила вічно брудна та голодна. Жив іт зводило з голоду, в очах часто темніло, і голова паморочилася. Як Антоніна погодує з ранку доньку, так до наступного ранку й не згадає, що дитина має.

Варя була справжньою пацанкою, бігала з хлопцями вулицями, між гаражами. Навчалася вона погано. Чим старша ставала дівчинка, тим швидше Антоніна мріяла її позбутися. Після школи Антоніна вмовила свою сестру з міста дати притулок племінниці, поки та в коледжі вчиться. Варя подумала, що мати її хоч трохи любить, але виявилося, що Антоніна просто хотіла швидше відсторонити від себе Варю. У квартирі у тітки Варя почувалася зайвою, це підтверджували зверхні погляди родичів. Тому з другого курсу дівчинка пристроїлася працювати офіціанткою у кафе та зняла з однокурсницями невелику кімнату в гуртожитку. Коли вона працювала офіціанткою, то саме у кафе зустріла свого майбутнього чоловіка Костю. Йому одразу сподобалася дівчина, він дочекався закінчення робочого дня і провів Варю до гуртожитку.

Так вони стали частіше бачитися, за півроку Костя зробив пропозицію, і Варя погодилася. На весілля Варя покликала і тітку, і маму. Вони всі прийшли, і мати так сильно напилася, що почала всім родичам розповідати, скільки сил і нервів вона вклала у виховання доньки, як відправила її вчитися в місто, як вона переживала за неї. Після весілля Антоніна вирішила трохи пожити з донькою та зятем. Їй сподобалося у місті, особливо подобалися їй щоденні посиденьки з вживанням міцних напоїв, після яких вона виспівувала пісні у квартирі Кості та Варі. Доньці було так соромно за поведінку матері, але вона не могла вигнати її з дому. Одного дня терпіння Кості закінчилося. Він повернувся додому і побачив наступну картину за столом сиділа Антоніна, разом з нею якісь бездомні смердючі чоловіки, всі вони пили і співали пісні. Костя вигнав усіх із дому у під’їзд, включаючи саму тещу. Антоніна ще кілька разів прокляла дочку та її нареченого, а потім поїхала до свого села. З того часу Варя не спілкується зі своєю мамою.