Breaking News
Home / Истории / Тільки в день весілля я зрозумів що це не те що я хотів від життя. Але було вже зовсім пізно щось міняти

Тільки в день весілля я зрозумів що це не те що я хотів від життя. Але було вже зовсім пізно щось міняти


Ми з Олею зустрічалися два роки. Я ніби любив її, принаймні до останнього часу я так думав. У нас просто все якось швидко закрутилося. Ми на вечірці у друга познайомилися. Він мав день народження, і Леонід влаштував квартирник, покликав приятелів. Нас там із Олею буквально звели. Льоня переконував мене, що ми чудово один одному підходимо. Я придивився, дівчина справді симпатична. Ми того вечора кілька разів поцi лувалися – і пішло-поїхало. А потім все як снігова куля. Спочатку ми перезнайомили одне одного зі своїми приятелями, об’єднали коло спілкування, так би мовити. А потім і до батьків черга дійшла. Я не аналізував те, що відбувалося, просто від мене це вимагали обставини. І ось вийшло так, що з’явилися розмови про весілля. Все почалося з жартів отця Олі.

Мовляв, двадцять два роки – це серйозно, треба почати думати про те, щоби ощасливити старше покоління онуками. А онуки поза шлюбом нар0джуватися не повинні! А потім і Оля почала мріяти про весілля, білу сукню. Мені не хотілося її засмучувати, тож я підтримував її фантазії. Зараз розумію, що я тим іді 0том був. Потім жарти переросли в обговорення дати та подробиць. У всьому цьому я брав якусь пасивну роль. Навколишні люди щось говорили, а я погоджувався з найрозумнішими ідеями, але навіть не спромігся себе запитати: “А чи потрібно мені це чи ні?” На мій великий жаль, це питання виникло у мене в голові тільки в день весілля. Я тоді стояв, дивився на костюм нареченого, і на мене впало усвідомлення того, на що я йду.

Адже це такий відповідальний крок! Готовий я до цього? Чи люблю настільки Олю, щоб приsягнути їй у вічній вірності? Відповіді я не знав. Мені не хотілося продовжувати бути човником, який несуть хвилі. Тому я зробив відчайdушний, але боягузливий крок – я просто втік зі свого весілля. Так, розумію, що це дуже негарний вчинок. Але в той момент я не вигадав нічого кращого. Я поїхав до сусіднього міста до друга. Навіть не знаю, що там потім зробила Оля та батьки. Все було готове та оплачене. Мені, звичайно, сор 0мно, але я вважаю, що це все-таки краще, ніж одружуватися без особливого бажання.

About admin

Check Also

Якось я повернулася додому, а сестри там не було, не було її речей. І лише через час я отримала від неї звістку.

Скільки часу я знаю свою сестру, а я її знаю від самого народження, вона завжди …

Leave a Reply

Your email address will not be published.