Коли Ганна свого часу забрала Олю з дитбудинkу, вона навіть уявлення не мала як віддячить їй дівчина на старості років.

Олю удочерила їхня сусідка Ганна, коли батьків дівчинки не стало. Ганна була дуже дружна з мамою Олі, тому протягом року підготувала всі документи та забрала дівчинку з дитбудинkу. Але у Ганни були власні дочки Галя та Тоня, які сильно ревнували маму до Олі. А з роками ці ревнощі перетворилося на ворожість до Олі. Вони тер піти не могли, коли та зверталася до Ганни “мама”. Коли Олі виповнилося вісімнадцять років, вона вступила у власність однокімнатної квартири батьків, але тітка Ганна продовжувала її опікувати.

Адже жили по сусідству. Але одного разу Ганна сказала Олі: – Ми продаємо квартиру та переїжджаємо. Так треба. Коли приїдемо на місце і влаштуємось, я тобі напишу. Більше дівчина свою прийомну матір не бачила.. Минуло двадцять років. За цей час Ольга виросла, вийшла заміж, нар одила та виховала сина, вони з чоловіком продали її квартиру та купили трикімнатну квартиру. Всі ці роки вона шукала маму Ганну, але безрезультатно. Хтось порадив їй звернутися до програми “Чекай на мене”.

Оля так і зробила. І невдовзі отримала інформацію, що мама Ганна в будинkу для людей похилого віку. І адресу. Господи! Чому! Що трапилося?! Вона зателефонувала чоловікові. Той сказав: “Збирайся в дорогу”, а ввечері приїхав, привіз квитки на поїзд, потім провів. Через два дні вона обіймала маму Ганну. – Це я, мамо! Твоя Оля! Ти мене пам’ятаєш? Ганна розплакалася. – Не плач мамо, – сама ледве стримуючи сльози, говорила Оля. – Ми з тобою поїдемо до нас додому. Там у тебе онук і гарний зять. Як з’ясувалося, Тоня, молодша дочка Анни, стала затятою прихильницею алкоголю. Має своє жалюгідне існування у гуртожитку. У старшої, Галини, дві дочки та чоловік тиран. Коли Ганна стала непотрібна в будинkу, і їй знадобився догляд, дочка із зятем відправили її до богадільні. Тепер Ганна живе в Олі. Для неї там знайшлося і місце, і кохання.