У моєї знайомої у садівницькому – городницькому некомерційному товаристві стався цікавий випадок. Там є дитячий майданчик – і багато дітей. Цей дитячий майданчик знаходиться на початку селища і багатьом дітям незручно туди діставатися. Одного разу група дітей вибрала для своїх ігор дуже непридатне місце. Там був ліс з березами та ярами. Вони облаштували цей ліс по – своєму. Принесли багато іграшок. Але батьки цих дітей не думали, що ця ділянка все-таки має власника, і діти не можуть там спокійно грати.
Садівниче некомерційне товариство існувало вже п’ять років, але ніхто не бачив господаря цієї ділянки. Але, як і передбачалося, господар все таки був. Він сердито написав листа. У посланні було написано про те , що хтось приніс іграшки на його ділянку. Він запропонував поговорити з тими, хто влаштував це безладдя.Дехто хотів вибачитись, але насамперед було захистити дітей від цього господаря. Батьки не розуміли, чим завадили їхні діти. Адже вони нічого поганого не зробили, лише збудували будиночок для ігор.
Як би там не було, батьки казали, що приберуть все і власність не постраждає. Але господар вирішив викласти картину та показати реальність. Один з батьків порадив поставити паркан і питання тим самим було б вирішено. А поки що немає паркану – хто завгодно туди може зайти. Навіть тварини. Мама однієї дівчинки запитала, навіщо власнику стільки берез? Адже у багатьох алергія на ці квіти та дерева. Власник був у люті, але розбирання закінчилося благополучно, і ніхто не постраждав. Власник пояснив, що він дозволив би дітям пограти, якби ті попросили у нього дозвіл: адже у нього самого п’ятеро дітей.